Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

Опубліковано: 04.12.2018. Автор: . Рівненська область

Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни
Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

Сьогодні відзначається дуже цікаве і особливе свято, присвячене Новому року – Міжнародний день замовлень подарунків у різдвяного чарівника. У Фінляндії його називають Йоулупуккі, в США – Санта-Клаусом, у Швеції – Юль Томтеном, у Франції – Пер Ноелем, у колишньому Радянському Союзі і нині у Росії – Дідом Морозом, а в Україні – Святим Миколаєм. Попри різні назви, він однаковий для усіх, хто вірив і продовжує вірити у новорічні дива та здійснення мрій. Саме цього дня пошти багатьох країн починають надавати незвичайну послугу – відправку листів новорічному дідусю.

Дата свята вибрана цілком логічно. Незабаром – Новий рік, всі в передчутті чудес, подарунків і сюрпризів, скрізь готуються до свята, прикрашають ялинки, запалюють святкові вогні… І саме час загадувати заповітні бажання і писати листи головному чарівникові.

Усі ми колись були дітьми і теж з нетерпінням  чекали цього свята – писали листи (хтось – Діду Морозу, хтось – Святому Миколаю) і з нетерпінням зазирали чи то під ялинку, чи під подушку, сподіваючись знайти там те, про що так довго мріяли. Тож з нагоди свята журналісти «Західного аргументу» вирішили поцікавитися у відомих рівнян, що вони замовляли у дитинстві, чи отримували це і чи приносить їм Миколай подарунки зараз?

Наталя Сосюк, директор Рівненського обласного наукового ліцею-інтернату:

Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

В мене було важке дитинство, бо нас у сім’ї було багато дітей – шестеро братів та сестер, доводилося багато працювати, та особливо ми не розкошували. Проте ті свята досі згадую з теплотою та радістю. Пам’ятаю, просила у Діда Мороза санки, наступного року – лижі. І він усе це нам приносив! Наші батьки викладалися, як могли, аби ми, діти, мали справжнє свято. Ми потім до ночі пропадали в полях, у снігу, каталися, руки-носи мало не відмерзали, але ми були щасливі! А ще Дід Мороз обов’язково приносив під ялинку торбинку горішків і м’ятні цукерки. Я цей смак пам’ятаю досі. Не знаю, коли перестала вірити у Діда Мороза, але в те, що  Святий Миколай існує – вірю досі. А як же без казки? І хочу щоб цього року він приніс здоров’я усім моїм рідним, а всім українцям – миру і злагоди!

Сергій Ліщук, всесвітньо відомий видатний український баскетболіст, президент БК «Рівне»:

Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

Я був дитиною, яка виросла ще «за Союзу». Тож самі розумієте, що подарунки були досить скромними. Але я завжди з нетерпінням чекав Діда Мороза. Листів не писав, озвучував свої бажання батькам. Коли був меншим, зазвичай, під ялинкою знаходив мандаринки, солодощі. В ті часи вибір був невеликий. А вже коли подорослішав, подарунки стали більш практичними – наприклад, кросівки чи м’яч, але завжди щось пов’язане зі спортом. До речі, я досить рано дізнався, що Діда Мороза не існує. Напевно років у шість чи сім. Ми із сестрою випадково побачили, як мама кладе під ялинку подарунки. Але по-партизанськи мовчали, не зізнавалися до класу сьомого, що ми давно в курсі (сміється). Боялися, що мама перестане нам щось дарувати. Зараз не дуже розраховую на Святого Миколая. Сам вже роблю подарунки своїм дітям, але завжди з нетерпінням чекаю Нового року. Для мене це свято більше навіть, ніж День народження.

Олександр Корнійчук, заступник голови Рівненської обласної державної адміністрації:

Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

Завжди писав листи, просив іграшки, цікаві книги. І до речі, жодного разу не розчарувався, завжди Миколай приносив. А зараз приносить моїм діткам, їм п’ять і вісім рочків. Я дуже уважно вичитую їхні листи, що вони пишуть і про що просять. Перед тим вони думають, вибирають, щоб не забагато написати побажань. А ще враховують, які подарунки Миколай зможе принести. Листи залишають на вікні, а вночі Святий Миколай їх забирає.

Оля Цибульська, співачка, переможниця першої української «Фабрики зірок»:

Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

Я мало не з пологового будинку мріяла бути співачкою. Найзаповітнішою моєю мрією було хоча б потримати в руках справжній мікрофон! Я з року у рік замовляла цей подарунок і Діду Морозу, і Святому Миколаю, старанно писала листи, малювала, щоб нічого не переплутав (сміється), але щоразу під ялинкою і під подушкою знаходила, що завгодно, тільки не мікрофон… І ось одного разу, мені тоді було чотири чи п’ять рочків, я виступала на якомусь різдвяному концерті у рідному Радивилові, там було багато діток, велика сцена, словом, усе «по-дорослому». Мені дають у руки справжній мікрофон, я виходжу на сцену і починаю співати. Навіть не можу зараз передати, що тоді відчувала! Аж раптом слова ведучої прозвучали, наче грім серед ясного неба: «Заберіть у цієї дівчинки мікрофон, бо вона й так надто голосно співає». Це було найбільше розчарування у моєму житті. А в Діда Мороза я вірила досить довго, до четвертого класу, поки з братом не знайшли у шафі подарунки. Але ми не стали нічого говорити батькам, вони ж старалися. Тому цей чудовий передноворічний настрій зберігається досі (сміється) і я з нетерпінням чекаю Святого Миколая!

Андрій Карауш, директор «Рівнеоблводоканалу»:

Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

Звичайно, як і всі діти, писав листи. Зазвичай просив іграшки, які були популярні для хлопців того віку – машинки, пістолети, що стріляють кульками. Хоча, тоді був досить складний період – розвал Радянського Союзу. Я ще пам’ятаю довжелезні черги, консерви та трилітрові банки – те, чим тоді були, зазвичай, заставлені напівпорожні полиці магазинів. Тоді пакет з мандаринами для дітей було за щастя, бо ці фрукти були великою рідкістю і щоб їх придбати, треба було батькам вистояти в чергах не одну годину. Зараз я для своїх дітей в ролі Миколая.

Лариса Обуховська, заступник головного лікаря з медичної частини Рівненської обласної клінічної лікарні:Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

Я завжди писала листи Святому Миколаю, бо родом з Франківщини, а там завжди ходив Миколай, не Дід Мороз. Ми з братом цілу ніч не спали, чекали, хоча знали, що це мама чи тато робить, але у них завжди було виправдання. Нам казали, що Миколай приніс подарунки, залишив під дверима і попросив розкласти їх чемним діткам, бо йому треба усіх обійти і він не встигне,якщо заходитиме в кожну хату. Пам’ятаю, як у років шість чи сім просила принести мені цуценя. У нас був власний двір і хотілося, щоб там воно бігало. А Святий Миколай вирішив подарувати мені сіамське кошеня! Назвала класично – Мурка, але потім виявилося, що це кіт. Так через кілька місяців Мурка стала Семеном. У Миколая я вірю і досі, бо він мені досі дарує подарунки. Щоправда зараз частіше побутову техніку (сміється).

Василь Зелінський, начальник Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області:

Хочу подарунок від Миколая: що просили у своїх листах до Чудотворця відомі рівняни

Для мене головний подарунок – це сімейне тепло. Хоча не буду приховувати, дружина та діти намагаються будь-якими пустощами підняти настрій. Донька із сином, як правило, малюють малюнки. Вони для мене дуже теплі і дуже тішать, бо я бачу, як вони стараються, розвиваються. Дружина дарує щось чоловічо-супутнє: парфуми, туалетний набір, шампунь – те, що постійно потрібно і до спортзалу та тренування, і в побуті. В моєму дитинстві традиції писати листи Миколаю або Діду Морозу не було, бо воно припало на середину 70-х – початок 80-х років. Але, як правило, батьки на свята дарували спортивний інвентар – хокейну ключку, хокейну маску воротаря. Я, до речі, дуже любив грати у хокей в дитинстві. Тому маска воротаря мені запам’яталася найбільше. Її привезли геть з Москви, це дуже закарбувалося у пам’яті. Адже я часто отримував травми обличчя від шайби, бо постійно стояв на воротах, тож цей подарунок був дуже доречним. А на Різдво дарували солодощі.

Якщо ви стали свідком якоїсь цікавої події, чи маєте новину і хочете, щоб про неї дізналося якомога більше людей – повідомляйте на редакційний номер телефону «Західного аргументу» або у Viber: 067-100-13-15.

Підписуйтесь та читайте наші новини в Telegram.

Читайте також:
guest
0 Comments
Inline Feedbacks
View all comments

Вибір читачів

Опитування

Чи змінилося ваше життя за рік карантину через COVID-19?

Переглянути результати

Loading ... Loading ...