«Він завжди любив випити»: односельці розповіли про військового з Рівненщини, який потрапив у полон до терористів

Опубліковано: 04.01.2019. Автор: . Рівненська область

«Він завжди любив випити»: односельці розповіли про військового з Рівненщини, який потрапив у полон до терористів

Виконувати плани свого часу дуже любили за Радянського Союзу. Задачі ставилися різні: по будівництву житла, по надоях, по зборах врожаю, по розкриттю злочинів тощо. І на якість тоді особливо ніхто не зважав. Україна вже 27 років живе самостійно, однак пережитки минулого досі даються взнаки. Особливо це відчувається у військових комісаріатах, які у гонитві за «планами» по строковиках та контрактниках досить часто закривають очі на стан здоров’я майбутніх захисників. При чому, як фізичний, так і психологічний. А як результат – росіяни та бойовики псевдореспублік мають чергову картинку для своїх пропагандистських телеканалів.

Чергове відео із циклу про «розіп’ятого хлопчика» оприлюднили вчора, 3 січня, бойовики «ДНР». На ньому чоловік, який представився бійцем  ЗСУ Андрієм Качинським, говорить про своїх військових побратимів такі речі, які навіть під тортурами не вигадаєш. Переглядаючи ролик, можна подумати, що це чергова підставна особа для російської пропаганди. Втім, як виявилося, це не фейк. Він справді військовослужбовець ВСУ, що підтвердили у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді, де він служив. Упізнала його і рідна сестра.

Про сліпу матір та американців

35-річний Андрій – уродженець села Берестівка Володимирецького району Рівненської області. У зоні проведення Операції об’єднаних сил зник в ніч на 29 грудня. А вже вчора, 3 січня, стало зрозуміло, що він у полоні. Як він там опинився, чоловік не пояснює. Натомість, розповідає про те, як над ним знущалися у військовому комісаріаті, а потім в армії, коли відмовлявся пити алкоголь.

У мене мати сліпа, братів-сестер багато, – розповідає чоловік. – У Рівному побули у військкоматі, потім сказали обирайте собі бригаду, я обрав 28-му (хоча насправді Андрій Качинський – боєць 128-ї бригади. – Авт.). Американців бачив, їхали на «Хамерах». Потім за свої гроші поїхали в Мукачево, а далі – у Волноваху. Нас у Волновасі офіцери зустріли. Хлопцям помагали, баранів лупили… А коли пальці вибив, то стояв на щиту, ніхто не міняв. Їсти хотів, кабан попав…  Потім потрапив в полон, мій мокрий одяг забрали, дали сухий. Годують, не б’ють…  Думаю, чи то шукають мене, чи ні… Свої, українці, нирки повідбивали. Били за те, що не хотів пити, ногами товкли, скакали по мені, телефон забрали… А коли мати впала та сліпа стала, я просився додому. А їм давай папір, що мати точно сліпа…

«Він за кимось повторює»

Зізнатися, монолог українського бійця «на камеру» виглядає дещо дивним та сумбурним. Рідні переконані – то все сказати його змусили. Сестра Андрія Качинського – Тамара в коментарі Медійній ініціативі за права людини заявила:

Мій брат не так багато та складно говорить, як на відео. Він, мабуть, за кимось повторює окремі речення. Брат, незважаючи на брак освіти (він закінчив лише сім класів. – Авт.), хотів йти служити в армію. Вісім місяців тому підписав контракт зі ЗСУ на три роки. Останній раз дзвонив 27 грудня. Він телефонував нам щодня, говорив, що все добре. Запитував про маму, яка після інсульту не встає з ліжка.

Односельці не здивовані

А от  у рідному селі Андрія Качинського не дивуються, що він так дивно поводиться і говорить такі речі про українську армію. Взагалі, кажуть, він багато там понавигадував, чого й близько не було.

Він завжди був дивакуватим. Ще коли тверезий, то більш-менш… Але то було не часто, бо випити він любив. Каже, що «свої» йому нирки відбили, бо пити не хотів. Дурня то все. Він ніколи і не відмовлявся, аби лиш наливали! Напевно, тому ніколи не мав ні власної сім’ї, ні дітей, – говорять «Західному аргументу» у Берестівській сільській раді. – У них в родині п’ятеро дітей. Його мати дійсно пережила інсульт, але не сліпа. Це не правда. Проте сама жити вже не могла, тож дочка забрала її на Житомирщину. Матір свою дуже любить, дійсно щодня дзвонив із передової.

До речі, інсульт у неї стався ще, коли Андрій був вдома. Він на Донбасі лише з квітня. А до цього жив тут із братом, який разом із ним у чарку заглядав. Те, що сім класів закінчив – правда. Хоча, можливо, і ще менше. Що корів пас у колгоспі, коли його мати там ще працювала, – теж правда. А те, що вмів доїти – великий сумнів. Він ніколи ніде не вчився і ніде не працював. Як опинився в армії – ми, в селі, не знаємо. Але не дивно, що у полон потрапив. Кажуть, тієї ночі самовільно полишив пост і кудись пішов. Може, де й випив трохи і нарвався на тих терористів, хто його знає…

Як би там не було, командування 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, де Андрій служив, каже, що робить усе, аби визволити свого товариша із полону.

Ми розуміємо, що дані пояснення отримані під тиском та жодним чином не засуджуємо його за це. Більш того, підкреслюємо, що він не може нести відповідальність за свої слова. Зі свого боку бригада робить все можливе для найскорішого повернення бійця додому. До процесу залучені міжнародні організації. Близьким Андрія надається всебічна підтримка, – написали на офіційній сторінці бригади у Facebook.

 

Якщо ви стали свідком якоїсь цікавої події, чи маєте новину і хочете, щоб про неї дізналося якомога більше людей – повідомляйте на редакційний номер телефону «Західного аргументу» або у Viber: 067-100-13-15.

Підписуйтесь та читайте наші новини в Telegram.

avatar

Вибір читачів

Опитування

Де Ви зустрічатимете Новий 2020 рік?

Переглянути результати

Loading ... Loading ...