Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

Опубліковано: 02.02.2019. Автор: . Львівська область

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка
Віктор Кузьмич, батько співака, гортає сімейні альбоми.

Сьогодні минає чотири роки, відколи у страшній автокатастрофі на Дніпропетровщині загинув відомий український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор та лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко. Його пісні звучать чи не з усіх динаміків. Його іменем називають вулиці, сквери та проспекти. Йому встановлюють пам’ятники, влаштовують концерти пам’яті, а цитати Кузьми для багатьох українців давно стали пророчими та крилатими. Однак, неподалік Львова, живуть ті, для кого в житті Кузьма «Скрябін» відігравав значно більшу роль, ніж просто великий музикант та співак. Для них він був і залишається найближчою, найріднішою людиною – це його батьки. Напередодні трагічної річниці кореспондент «Західного аргументу» побував в гостях Ольги Михайлівни та Віктора Кузьмича Кузьменків. Чим живуть усі ці роки люди, які втратили єдиного сина, чи справді час лікує, і про що воліють мовчати – у нашому інтерв’ю.

Вже немолоді, поважні люди живуть у самому центрі селища Брюховичі, що всього за 10 кілометрів від Львова. Ошатний будинок Кузьменків за останні роки перетворився на таку собі Мекку для всіх, хто знав і любив Кузьму.

 «Досі здається, що відчинить двері і зайде»

Наші двері практично не зачиняються. То приїжджають друзі Андрія, яким він допомагав на фронті, то просто знайомі, колеги, журналісти. Так, іноді це втомлює, – зізнається батько співака Віктор Кузьмич. – Але ми завжди відкриті для людей. Приємно, що навіть чотири роки після загибелі, пам’ять про нашого сина жива…

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

Ольга Михайлівна та Віктор Кузьмич зізнаються, що досі здається, ніби Андрій зараз зайде у дім…

Нас люб’язно запрошують у кімнату на другому поверсі. На стіні – величезний банер із портретом Кузьми.

Це кімната Бусі, онуки нашої (дочки Андрія Кузьменка – Барбари. – Авт.) Вона до нас щоліта приїжджає. Частіше, на жаль, не виходить, бо навчається на п’ятому курсі медінституту, – пояснює Віктор Кузьмич. – Але дідуся з бабусею не забуває. Регулярно телефонує. Та й зі Світланою (дружиною Кузьми Скрябіна. – Авт.) у нас склалися гарні стосунки.

– То онука пішла по слідах батька? – цікавимося. Адже, як відомо, Андрій Кузьменко свого часу закінчив Львівський медуніверситет і навіть встиг попрацювати стоматологом.

Ой, та по яких там слідах, – відмахується Віктор Кузьмич. – Медінститут – то була наша з Ольгою Михайлівною ідея. А він вже тоді марив музикою.

Банер, який висить у кімнаті, – це афіша концерту «Скрябіна», який мав відбутися 6 березня 2015 року у Кузнецовську на Рівненщині. Однак не судилося – за місяць до цього легендарного Кузьми не стало…

Досі не віриться… Здається, ось зараз відчинить двері і зайде або подзвонить, – приховуючи сльози, говорить Ольга Михайлівна.

У дитинстві майбутній Скрябін був дуже допитливим та всім цікавився. 

Так, слово за слово, разом із Ольгою Михайлівною,Віктором Кузьмичем, і таке враження, що із самим Кузьмою, який пильно стежить за нами із портрета, зав’язується розмова.

Він із самого дитинства був бунтарем, – пригадує батько співака. – Ще в садочку його дратувала дисципліна. Коли виріс, зізнався, що не сприймав червоних квітів, які росли на клумбі біля входу в садок. Казав, вже тоді відчував, що така атмосфера для нього неприйнятна.

Чому корабель не тоне, а літак не падає?

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

Малий Андрійко разом із батьками.

Батьки співака розповідають, що у дитинстві Андрій Кузьменко був дуже допитливим. При чому на стільки, що від його «чому» іноді голова йшла обертом. Хлопця цікавило все. А ще він дуже полюбляв слухати казки на платівках.

Дуже багато було «чомучок»! Чому корабель не тоне, чому літак не падає, чому те, чому се… Ми завжди відповідали йому, як дорослому. Бо вважали, що треба пояснювати дитині одразу так, як воно є. І тим більше не «сюсюкалися», – каже Віктор Кузьмич. – Купували йому багато книжок з різними малюнками, яскравими, великими, потім – пластинки. Він дуже любив слухати казки. Програвач, що мали, віддали йому на пропалу. Він в своїх п’ять років вже ним користувався, як хотів. Звичайно, ламав голку, платівки… Але це дуже розвивало у нього пам’ять. Пам’ятаю, як бабуся приїхала – Марія Григорівна, теща моя, до нас в Новий Розділ, а він каже: «Зараз бабцю пущу вам казку про Ємелю». Платівка грала, допоки голка не потрапила в ямку і музика стихла. Андрійко почав утішати бабцю і слово в слово переказав, що далі було. З усіма прихлопами, притопами.

Оплата за старанне навчання

А ще, розповідає батько, Андрій з дитинства дуже добре знав англійську. Велику роль у цьому відіграло те, що він з першого класу у Новому Роздолі (де тоді проживали Кузьменки) потрапив у школу, в якій організували експериментальний клас. Перші три роки дітей активно вчили розмовній англійській.

Якось ми відпочивали з Андрійком в Болгарії вдвох. Друзі зробили нам послугу і включили в туристичну групу. Під’їжджає до нашого санаторію величезний двоповерховий автобус з іноземними туристами. Відчиняються двері і гід англійською щось говорить. А Андрій щось йому відповідає. Він тоді був у четвертому чи п’ятому класі. Я ж мови не знаю, дивлюся на них, стою здивований… Потім Андрій каже – вони питають дозволу, чи можу я з ними поїхати, показати, де їхній санаторій. Я відпустив, бо це недалеко. Він сідає з ними в автобус, а через  15 хвилин прибігає – в двох жменях повно цукерок, жуйок, шоколадок імпортних. Для наших, радянських дітей тоді це був цілий скарб! Вони його розпитували, звідки він, бо були дуже здивовані, що у такому віці він так добре знає англійську. Словом, своїми знаннями заробив тоді гостинців. Це була для нього така «оплата» за добре навчання.

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

Андрій Кузьменко у 10 класі.

У школі вчився добре, з дисципліною теж проблем не було. Навіть «тягнув» на золоту медаль, але тодішня система завадила її отримати. Хоча в атестаті, кажуть батьки, мав лише п’ятірки.

В Новояворівськ ми переїхали (чоловіка по службі перевели із Нового Роздолу, – авт.), коли Андрій вже йшов у восьмий клас, – пояснює Віктор Кузьмич. – У новій школі, як виявилося, батьки, які хотіли, щоб їхні діти закінчили з медаллю, цей процес «контролювали» з першого класу. Зізнатися, особисто мені було соромно йти і одразу про щось просити. Це не в моїх правилах. Зрештою, він і так добре вчився. А пізніше з’ясувалося, що для однієї школи забагато може бути «медалістів». Тож, щоб в облвно не виникало зайвих підозр, Андрію медалі не дали.

«Потопили» на творі з української мови

Далі був вступ в медінститут. Тут теж не обійшлося без «радянської дійсності».

Розповісти як все було? – ніяковіє Віктор Кузьмич. – Ай, та що вже тепер приховувати…  Вступати в медінститут – це була наша з Ольгою Михайлівною ідея. Хотіли для сина якнайкраще. Після 10 класу домовилися із репетиторами. Він щодня їздив за 30 кілометрів до них із Новояворівська. Добирався коли маршруткою, а коли електричкою. Зробили це, бо нас попередили, що на вступних іспитах в комісії зазвичай сидить людина з ректорату і задає абітурієнтам питання, яких немає в шкільній програмі. Аби «зарізати». Репетитори «пропрацювали» з Андрієм ці питання. Проте все одно його «потопили» на творі з української мови. Сказали, що не до кінця розкрив тему. Словом, того року ми у львівський медінститут не вступили. Врешті, я  мав знайомого у Петрозаводську, в Республіці Карелія, де служив в армії. Він запропонував вступати у тамтешній медінститут.

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

З однокурсниками (Скрябін – справа крайній внизу).

Провчившись рік, Кузьмі прийшла повістка в армію. Оскільки тоді призовників, зазвичай, забирали в Афганістан, батькам знову довелося підключити усі свої зв’язки… Андрій, будучи студентом-медиком, відслужив у тодішньому Калініні (тепер місто Твєрь) у військовому шпиталі. А після армії спробував перевестися на навчання до Львова. Це теж було непросто. І знову допомогли батьки, щоб він продовжив навчання на факультеті стоматології львівського медінституту (хоча в Росії навчався на лікувальному, – авт).

З навчанням були проблеми. Андрій не хотів бути медиком. У нього вже тоді в голові була музика, – продовжує Віктор Кузьмич. – Мав пропуски, його не раз «зарізали» на іспитах, доводилося перескладати знову і знову. Пізніше він жартома казав, що «батькам мій медінститут обійшовся в три тисячі рублів». Але, чесно кажучи, це ще було по-божому. Я йому говорив: сину, вищу освіту мусиш мати. Тоді у тебе буде статус і ти сам собі зможеш довести, що ти чогось вартий. А далі – життя покаже.

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

До батьків Андрій приїжджав за кожної нагоди.

До молодого Кузьми бабусі вишиковувалися в чергу

В те, що їхній син стане відомим музикантом, батьки Кузьми не вірили довго. Хоча мати – вчителька музики, всіляко цьому сприяла:  свого часу він навіть закінчив семирічку музичної школи.

«Скрябін» почав формуватися в кімнаті Андрія у нашій квартирі в Новояворівську. Хлопці збиралися, сперечалися. Комусь подобалася одна музика, комусь – інша, – каже Віктор Кузьмич. – Загалом їх було чоловік 20, які поділялися на п’ять-шість різних гуртів. Я і зараз пам’ятаю один із його перших фестивалів у Новояворівську – «Молода Галичина». Андрій був високий і худий. Через це йому навіть дали прізвисько – «Кіл». Тоді до захоплення сина ми з Ольгою серйозно не ставилися. Думали, чим би дитя не тішилось, аби не плакало. Запал пройде, освіту дістане…

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

З дружиною Світланою на відпочинку.

Інтернатуру ще нікому невідомий Кузьма «Скрябін» проходив в Нововяворівську. Батьки співака згадують, як до нього в чергу вишиковувалися бабусі аби полікувати зуби. Між собою перешіптувалися: треба йти до молодого лікаря, бо робить добре і грошей не бере. А до його керівника не було нікого.

Відпрацювавши рік стоматологом, Андрій Кузьменко поклав на стіл батькам диплом – сказав, що свою місію виконав. А далі займатиметься тим, що до душі. Тобто, музикою.

 

 

Коли він отримав запрошення на фестиваль «Червона Рута», ми з Ольгою Михайлівною сказали – якщо приїдеш звідти з призами, значить ти чогось вартий в музиці. А якщо ні – то стоматологія, і не займайся дурницями. Тоді в нього вже на бас-гітарі був Ростислав Домішевський, а на клавішах Шура Гера. З фестивалю вони приїхали із третім місцем. І ми здалися. Хоча, в глибині душі сподівалася, що може перегорить, – зізнається батько.

Далі були Київ, безгрошів’я, довгий шлях до популярності. І врешті – концерти, хіти, перші місця у хіт-парадах, слава…

 

Андрій разом із дружиною Світланою і донькою – тут Барбарі один рочок. 

Біль, який закарбувався в серці

Сильно підірвала Андрія Кузьменка війна на сході, згадують батьки. Він ніяк не міг збагнути – «чому?»

Ще будучи в армії, йому як медику довелося надавати допомогу постраждалим внаслідок землетрусу у Вірменії у 1988 році, – каже Віктор Кузьмич. – Він тоді надивився на біду, горе, кров, сльози… Також у госпіталі, де служив, проходили реабілітацію «афганці». Тож вдосталь наслухався їхніх історій. І от коли почалася війна на Донбасі, він провів паралель. Казав, що це все те саме – та ж біль людська і трагедія. Це закарбувалося в його серці.

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

– Як просувається слідство у справі загибелі Андрія?

А ніяк, – коротко відповідає батько музиканта і додає: – Воно й не розпочиналося. Ми не хочемо зайвий раз піднімати цю тему, адже в Києві живуть дружина і донька Андрія. Боїмося, що їм можуть нашкодити… У тому, що це просто аварія – маємо сумніви. Адже нікого не покарали. Справу одразу закрили. А молоковоз, в який в’їхав на своєму авто Андрій, виявився порожнім. Хоча говорили, що він вранці віз молоко із ферми… Нашого сина не повернеш. Ми всі добре знаємо, чим закінчилося розслідування загибелі Чорновола, Гонгадзе… Ми малі люди, що зможемо довести? Нехай усе залишається, як є.

Таким Скрябіна мало хто знав: відверте інтерв’ю з батьками Андрія Кузьменка

Віктор Кузьмич глибоко задумується і веде нас у ще одну кімнату. Там на стінах – багато портретів Кузьми:

Одні подарували друзі, а ось цей – привіз Андрійко з Ізраїлю. Він найкраще передає його стан в останні місяці життя – біль і смуток… Мати, Ольга Михайлівна, постійно слухає пісні «Скрябіна». Ми вже звикликлися зі своїм горем, бо змиритися із таким не можливо …

Віктор Кузьмич та Ольга Михайлівна провели нас до дороги. Наостанку сказали, що 2 лютого у брюховицькій церкві  Різдва Пресвятої Богородиці відбудеться поминальна панахида за Андрієм Кузьменком, а згодом усі підуть на кладовище.

Нагадаємо, нещодавно музиканти гурту «Скрябін» презентували невідому досі пісню Кузьми та вирушили у всеукраїнський тур.

Якщо ви стали свідком якоїсь цікавої події, чи маєте новину і хочете, щоб про неї дізналося якомога більше людей – повідомляйте на редакційний номер телефону «Західного аргументу» або у Viber: 067-100-13-15.

Підписуйтесь та читайте наші новини в Telegram.

Читайте також:
avatar

Вибір читачів

Опитування

Чи зміниться в Україні щось після виборів?

Переглянути результати

Loading ... Loading ...