Пенсіонерка з неслухняною рукою: «Якщо її не прив’яжу – може «накинутись» на мене»

Опубліковано: 03.12.2020. Автор: . Тернопільська область

Пенсіонерка з неслухняною рукою: «Якщо її не прив’яжу – може «накинутись» на мене»

75-річну пенсіонерку з Тернополя Марію Смереку не так лякає зустріч з хуліганом на вулиці, як… її власна рука. Неслухняна кінцівка може і ніж встромити в тіло господині, і окропом обпекти. Майже все життя тернополянка вимушена терпіти ось такі витівки своєї правої руки, яка живе наче окремим життям. Літня жінка каже, що не може її контролювати, бо та геть не реагує на команди своєї господині ще з юності. Так і живуть – правиця окремо, а її пенсіонерка – окремо.

Ледь не відрізала палець і зламала хребець

Рука перестала слухатись Марію ще в підлітковому віці. Відтоді вже майже 60 років правиця – сама собі хазяйка. І передбачити, що вона втне через хвилину, літня жінка не може.

В молодості, пригадує наша співрозмовниця, рука їй не дуже дошкуляла. Проте останнім часом Марії Іванівні доводиться її навіть прив’язувати – інакше рука дійсно може завдати своїй господині серйозної шкоди. В цьому жінка переконалась на власному гіркому досвіді – вже не раз через витівки неконтрольованої руки їй доводилось лягати в лікарню.

Одного разу вона схопила ніж та ледь не відрізала мені палець, – пригадує Марія Іванівна. – Прийшлось навіть гіпс накладати. Ще був випадок – пішла собі заварити чай, а вона вхопила банячок з окропом і вилила на мене. Тоді мені робили пересадку шкіри. Опіки були аж до кістки. Ще раз – вивернулась і вдарила мене кулаком в спину, зламала хребець. Знову лежала через неї в лікарні.

Пенсіонерка з неслухняною рукою: «Якщо її не прив’яжу – може «накинутись» на мене»

Марія Іванівна не приховує, що боїться своєї руки. Тому і фіксує її спеціальним ременем, який порадили пацієнтці в поліклініці. Давно знає – вона може почати бити господиню, схопити окріп чи ніж і вилку в будь-який момент. Такі напади Марія Іванівна не може передбачити. Проте одне відомо точно: якщо йде переміна погоди, буде погіршення, рука може наробити лиха.

Від такої форми менінгіту вмирали, а вона – вижила

Марія Іванівна добре пам’ятає, коли рука «відмовилась» жити мирно зі своєю хазяйкою. Це сталось, коли тоді ще юній дівчині ледь виповнилось 16 років. Школярка потрапила в лікарню з менінгітом, після чого її рука стала поводитись так, наче нею керує хтось інший.

В мене була дуже важка форма менінгіту, такі хворі не виживали, – розповідає кореспонденту «Західного аргументу» 75-річна Марія Смерека. – Всього лише у кількох людей на весь Радянський союз тоді був настільки складний перебіг хвороби. А вижила взагалі лише я одна.

До цього додалось й те, що Марія з першого класу страждала ревматизмом. Дитина росла в невеликому селі в Тернопільській області, і, як і багато хто з її однолітків, вимушена була допомагати по господарству – випасати худобу. Батьки померли, ще коли була малою. А пасуть корів та кіз, як відомо, до глибокої осені. От через холод вона і захворіла.

З роками стає агресивнішою

На початках рука вела себе ще досить пристойно. Так, могла вхопити лікаря чи перехожого та не відпускати. Розімкнути сталеву хапку господиня не могла ніякими зусиллями волі. Доводилось чекати, бо такі напади тривали не довго – кілька хвилин.

Тоді лікарі казали, що це такий «рефлекс хапання», – говорить Марія Смерека. – Але поставити діагноз не могли. Мене навіть хотіли забрати на лікування до Києва, але тернопільські лікарі не відпустили.

Пізніше медицина все-таки визначилась з діагнозом. Він у Марія Іванівни звучить так: ревматичний менінгоенцефаліт грубої торсіонної дистонії з гіперкінетичним синдромом. Проте ліків від такої хвороби нема і сьогодні.

Все життя жінка живе з неконтрольованою рукою та кожного дня намагається з нею «домовитись» про спокійні години. Каже – деколи рука її слухає, любить добре слово. Ще непогано діють пару стусанів. А більше на неї ніяк не вплинути. З кожним роком та стає все агресивнішою.

Нападає на перехожих

В Тернополі жінка живе в власній квартирі, яку отримала від влади. З сімейним життям не склалось, а родичів вже не залишилось. Допомагають їй сусіди та соціальні працівники – приносять обіди. Живе на пенсію.

Рука не дозволяє жінці що-небудь приготувати собі – Марія може зробити лиш те, де не потрібно звертатись за допомогою до своєї неслухняної правиці. Може, наприклад, зварити кашу. А от почистити картоплю – вже ні, тим паче, боїться навіть брати ніж в руки – щоб її неконтрольована частина тіла його не вихопила.

Із-за тієї ж руки довгий час жінка не могла знайти роботу, а потім по тій же причині довелось розрахуватись з останньої – Марія Іванівна працювала вахтером в університеті.

Іноді жінка лягає в лікарню – після лікування в відділенні неврології напади слабшають. Але зараз боїться із-за коронавіруса.

Жителі Тернополя вже звикли до цієї особливості однієї з місцевих бабусь. Стараються обходити, якщо мають перетнутись на вулиці. І недаремно – адже її рука та ні з того, ні з сього, може підхопити дорослу людину за комір та підкинути вгору. Подруги пенсіонерки відзначають – сили в її одній руці більше, ніж в кількох чоловіків.

Одного разу йду по вулиці та й дивлюсь під ноги. Аж тут рука вхопила якогось молодого чоловіка і тримає його на висоті – тільки ноги бовтаються, – згадує Марія Іванівна. – Він почав кричати… Я руку кілька разів вдарила, і вона його таки відпустила. Буває, що лізе до людей в кишені. Нічого не бере, а потім сама покидає кишеню. Я в такі моменти прошу трохи почекати, кажу, що рука зараз сама вилізе звідти.

Ще раніше Марія Іванівна ходила до церкви, гуляла, на обід заходила в місцеву столову, то зараз не може собі і цього дозволити – перестає слухатись вже й нога. Може ходити на довші відстані лише із палицею, але і цього рука не дає зробити – вихоплює палицю та викидає.

СЛОВО МЕДИКА

Вилікувати повністю це не можливо, тим більше, враховуючи термін давності. Проте з допомогою лікування можна зробити такі приступи рідшими та слабшими, – пояснив нашому кореспонденту завідуючий першим неврологічним відділенням Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Юрій Геряк. – Це судоми, які виникають внаслідок пошкодження мозку через запальний процес та ревматизм. Таких випадків дійсно небагато, проте вони трапляються.

Анна БУРЕНІНА.

Фото: wz.lviv.ua, скріншот: телеканал «Тернопіль1».

Якщо ви стали свідком якоїсь цікавої події, чи маєте новину і хочете, щоб про неї дізналося якомога більше людей – повідомляйте на редакційний номер телефону «Західного аргументу» або у Viber: 067-100-13-15.

Підписуйтесь та читайте наші новини в Telegram.

Читайте також:
guest
0 Comments
Inline Feedbacks
View all comments

Вибір читачів

    Опитування

    Чи готові ви вакцинуватися від COVID-19?

    Переглянути результати

    Loading ... Loading ...