«Хочу познайомити її з онуками»: підприємець з Тернополя багато років шукає рідну матір, яка покинула його в пологовому будинку

Опубліковано: 21.02.2021. Автор: . Тернопільська область

«Хочу познайомити її з онуками»: підприємець з Тернополя багато років шукає рідну матір, яка покинула його в пологовому будинку
Андрій Савчук у дитинстві разом із прийомними батьками.

Таких історій – дуже мало. Адже зовсім нечасто трапляється так, що всупереч злій долі дитина, яка з народження не мала материнської ласки та опіки, добивалась успіху. 40-річний Андрій Савчук із Тернополя – нині успішний підприємець та відомий меценат. Проте починав своє життя в дитячому будинку. Він не ображається на жінку, яка полишила його немовлям у пологовому будинку, і хоче її знайти, аби познайомити зі своєю дружиною та чотирма дітьми.

Мама, яка годиться в бабусю

Андрій Савчук  – батько чотирьох дітей, двох синів та двох доньок, коханий чоловік та власник трьох фірм. А ще створив благодійний фонд і допомагає таким, яким колись був сам – сиротам, малозабезпеченим, бійцям АТО, пенсіонерам (такими були і його прийомні батьки, які померли, коли хлопцеві було 19 років).

Історія життя Андрія розпочиналась в чорно-білих барвах – його покинула рідна мати ще немовлям у пологовому, згодом він опинився в дитячому будинку в Тернополі.  Через два роки в дитбудинок завітала подружня пара передпенсійного віку – 55-річна Ольга та 57-річний Роман Савчуки. Вони, жителі села Сухівці та працівники місцевого заводу. Так і не дочекавшись власних  дітей, вирішили виховати одне з покинутих батьками малят.

Сім’я жила скромно – на невелику пенсію. Також тато намагався заробити додатково копійчину, влаштувавшись кочегаром в школу.  Проте батьки давали Андрієві все, що було їм під силу. І сьогодні чоловік з теплом згадує тих, хто подарував йому шанс на сім’ю.

Майже до десяти років Андрій не підозрював, що  насправді його мама і тато – прийомні. Лише іноді задавався наївним запитанням, чому ж його батьки такі старі, в порівнянні з мамами та татами однокласників? Але заспокоював себе – всяке буває. А коли закінчував початкову школу, випадково знайшов документи під матрацом, в яких зазначалось, що його всиновили.

Тоді я вирішив не запитувати про це, оскільки не хотів засмучувати своїх батьків, – розповідає кореспонденту «Західного аргументу» Андрій. – Вони хворіли, і я хвилювався, що вони будуть переживати.

Через кілька років після тривалої хвороби померла мама Оля. Андрієві тоді виповнилось 16 років, а жінці було вже під 70. Після смерті дружини занедужав і батько Роман. З тих пір його єдиною опорою став прийомний син – сам ще дитина. На його плечі звалився весь побут – прибирання, готування, а ще й хворий батько.

Знайшов трьох «мам»

Жили вони в холодній квартирці в будинку, де надавав житло своїм працівникам завод в селі. Не дивлячись на заповнені працею та іншими турботами будні, Андрій вирішив здобувати освіту – і вступив в училище в Збаражі, аби вивчитися на тракториста. Паралельно пішов працювати, щоб мати гроші на їжу та на ліки для батька, який вже не вставав з ліжка.

У тата був рак легень, а після смерті мами його паралізувало, – пригадує Андрій Савчук. – Щоразу я добирався попутками з училища додому – грошей на автобус не було. Але їхав, щоб доглядати батька. Добу працював, добу відпочивав, і день вчився.

Але коли занедужав батько, в голові засіла думка будь-що  знайти рідну матір. Чомусь він уявляв її, як фею, яка неодмінно прийде на допомогу – допоможе елементарно з продуктами та ліками для кволого батька. Він не ображався на незнайому йому жінку – переконав себе, що вона зробила так, як повинна була – невідомо в яку життєву ситуацію загнала її доля.

«Хочу познайомити її з онуками»: підприємець з Тернополя багато років шукає рідну матір, яка покинула його в пологовому будинку

Сьогодні Андрій успішний підприємець та багатодітний батько.

В дитячому будинку в Тернополі я дізнався ім’я та прізвище цієї жінки – Марія Мостова, – розповідає Андрій Савчук. – Мені допомогли знайти три таких жінки в Тернопільській області. Одна жила в Тернополі, друга в Монастириськах, а третя – ще далі, в Заліщиках.

Спершу хлопець навідався до ймовірної мами в Тернополі (місто було найближче до села). Проте незнайомка запевнила, що не може бути його мамою, бо в неї є син того ж року народження, що й Андрій. Друга жінка також спростувала припущення хлопця, а візит до третьої довелося відкласти – помер батько.

Став монахом і осліп

Він пригадує – це були важкі часи. Тож щойно закінчивши училище, пішов в монастир, де його з радістю прийняли, адже давно знали цього хлопчину, який з 13 років прислуговував монахам в Збаражі. Віру йому прищепила мати. Вже через рік його постригли в монахи та дали ім’я Добромил.

Проте переживання, непросте життя не минули безслідно – в  монастирі молодий монах почав втрачати зір. Через якийсь час бачив лише обриси предметів та людей, а потім зникли і вони, настала суцільна пітьма. Андрій поїхав на лікування в Житомир.

Там лікарі не побачили іншої причини, крім нервових потрясінь. Поставили діагноз «синдром вегетативної нестійкості» та порадили змінити обстановку, – розповідає Андрій. – Тому я пішов з монастиря та поїхав до чудотворної ікони в Білорусь.

Там же Андрій працював при храмі, щоб мати за що жити. Платили мало, але на великі гроші він тоді і не сподівався.

Коли зір відновився, хлопець хотів повернутися в монастир. Але, коли зайшов в один з них, картинка перед очима почала тьмяніти і плисти. Тоді він зрозумів, що у Бога, напевне, для нього інше призначення.

ДНК-тест не підтвердив родинних звязків

З того часу почався заробітчанський шлях сироти Андрія Савчука. Вже через півроку роботи в Чехії відкрив там свою фірму, справи пішли вгору.

А повернувшись в Україну, відвідав останню хату, де, можливо, жила його рідна мама – в Заліщиках. Але тутешня Марія Мостова, почувши його ім’я та прізвище (Андрій представився Мостовим), лише глипнула на нього: «То може ми родичі?». У той момент в душі хлопця наче щось перевернулось – він вирішив не продовжувати розмову. До тієї жінки, більше не повертався.

Однак Андрій зробив ДНК-тести з усіма трьома жінками, яких сам розшукав. Та вони не підтвердили родинних зв’язків з жодною із них.  А згодом ще й виявилось, що звати його біологічну матір не Марія, а Любов (дані в пологовому будинку, лікарні та дитячому будинку в Тернополі відрізнялись).

Проте Андрій рук не опускає і сподівається, що все ж знайде ту  жінку, яка дала йому життя. А далі хто знає – можливо, у нього є ще родичі, брати чи сестри.

Анна БУРЕНІНА.

Якщо ви стали свідком якоїсь цікавої події, чи маєте новину і хочете, щоб про неї дізналося якомога більше людей – повідомляйте на редакційний номер телефону «Західного аргументу» або у Viber: 067-100-13-15.

Підписуйтесь та читайте наші новини в Telegram.

guest
0 Comments
Inline Feedbacks
View all comments

Вибір читачів

Опитування

Чи готові ви вакцинуватися від COVID-19?

Переглянути результати

Loading ... Loading ...